Дозвіл на роботу типу A для іноземця

Так, але рішення про тимчасове перебування та роботу, видане із зазначенням іншого роботодавця, не дає автоматично права розпочати роботу у вашій компанії.

Якщо іноземець має чинний дозвіл на тимчасове перебування та роботу, новий роботодавець може отримати для нього окремий дозвіл на роботу. Іноземець також може звернутися із заявою про зміну чинного рішення щодо перебування.

Перед початком працевлаштування слід перевірити, чи має іноземець самостійне право виконувати роботу без дозволу та чи залишається його перебування легальним.

Час очікування залежить від відповідного воєводського управління, повноти документів та індивідуальних обставин справи.

Відповідно до загальних правил адміністративного провадження справи, що потребують з’ясувального провадження, мають вирішуватися, як правило, протягом місяця, а особливо складні — протягом двох місяців. Спеціальні норми можуть передбачати інші строки.

На практиці провадження може тривати довше, особливо коли установа вимагає додаткових документів або проводить з’ясувальні дії.

Подання заяви не означає автоматично, що іноземець може розпочати роботу.

Так. Роботодавець зобов’язаний передати іноземцю рішення щодо видачі, зміни або скасування дозволу на роботу, а також поінформувати його про можливу відмову.

Крім того, роботодавець повинен інформувати працівника про дії, що вживаються в ході провадження.

Варто пам’ятати, що дозвіл на роботу не замінює трудового договору чи цивільно-правового договору. Умови працевлаштування мають відповідати рішенню з урахуванням винятків, передбачених законодавством.

Правова підстава: ст. 17 ч. 1 п. 6–7 закону від 20 березня 2025 р.

Насамперед слід перевірити, чи стосується розбіжність виду договору, чи лише строку його дії.

Не кожна розбіжність означає нелегальне працевлаштування.

Наприклад, заміна цивільно-правового договору трудовим договором є одним із випадків, коли законодавство не вимагає отримання нового дозволу на роботу.

Інакше слід оцінювати ситуацію, коли в дозволі зазначено трудовий договір, а фактично укладено договір доручення (umowa zlecenia), або коли змінилися інші істотні умови працевлаштування.

Якщо розбіжність стосується трудового договору на визначений і невизначений строк, необхідно проаналізувати зміст рішення та фактичні умови працевлаштування. Сама лише розбіжність щодо строку дії договору не означає автоматично, що робота є нелегальною.

Це залежить від характеру зміни.

Якщо змінюється лише назва посади, а обсяг обов’язків працівника залишається тим самим, новий дозвіл, як правило, не потрібен.

Однак якщо іноземець має виконувати іншу роботу або обсяг його обов’язків істотно змінюється, зазвичай потрібно отримати новий дозвіл.

Законодавство також передбачає можливість тимчасово доручити іншу роботу на періоди, що загалом не перевищують 30 днів у календарному році, за виконання певних умов.

У деяких ситуаціях роботодавець також зобов’язаний повідомити відповідного воєводу.

Перед зміною посади варто перевірити, чи достатньо повідомлення, чи буде потрібен новий дозвіл.

До найважливіших обов’язків роботодавця належать:

• Перевірка легальності перебування — з’ясування, чи має іноземець документ або іншу підставу перебування, що дає змогу виконувати роботу в Польщі.
• Укладення відповідного договору — умови працевлаштування мають відповідати умовам, визначеним у дозволі, з урахуванням передбачених законом винятків.
• Передача копії договору до установи — відповідно до правил і строків, передбачених законодавством.
• Передача рішення працівникові — іноземець повинен отримати рішення щодо дозволу на роботу.
• Дотримання умов працевлаштування — зокрема щодо посади, заробітної плати, робочого часу та виду договору.
• Інформування відповідного органу про певні зміни — зокрема у разі неприступлення до роботи, тривалої перерви або дострокового припинення працевлаштування.
• Зберігання необхідної документації — для можливої перевірки легальності працевлаштування.

Якщо воєвода відмовив у видачі дозволу на роботу іноземця на користь польського роботодавця, слід проаналізувати обґрунтування рішення та встановити причину відмови.

Найпоширеніші можливі причини відмови:

• Заборгованість роботодавця перед ZUS або податковою службою (urząd skarbowy) з урахуванням передбачених законом винятків.
• Відсутність фінансових коштів або джерел доходу, що дають змогу працевлаштувати іноземця.
• Відсутність реальної діяльності, яка обґрунтовує працевлаштування працівника.
• Надання неправдивої інформації в заяві.
• Певні порушення законодавства про працевлаштування.
• Невідповідність іноземця вимогам щодо виконання регульованої професії.

Що може зробити роботодавець?

У разі відмови можна подати апеляцію (odwołanie) до міністра, відповідального за питання праці, через воєводу, який видав рішення, як правило, протягом 14 днів від дня його вручення.

Якщо причини відмови усунуто, можна також розглянути подання нової заяви.

Важливо: саме лише подання апеляції не дає іноземцю права розпочати роботу, якщо він не має іншої підстави для її легального виконання.